Історія Забарської ЗОШ І-ІІ ст.

Історія заснування Забарської ЗОШ І – ІІ ст.

Село Забари було засноване в кінці XVIII ст. переселенцями із Харківщини. З великим болем селяни покидали свій рідний край, заздалегідь знаючи, що їх чекає невтішна доля. На новому місці заново доводилось влаштовувати життя. Не вистачало коштів на будівництво житлових та господарських приміщень, на придбання худоби, реманенту. Довгі роки жили в землянках. Кожна сім'я одержала лише по 5,5 десятин землі.

Село поступово росло. Основним заняттям селян було хліборобство і тваринництво, згодом почали займатись виноградарством.

Більшість селян була неписьменною. Тому в 1908 р. була заснована перша школа в пристосованому приміщенні. І то лише двокласна, в якій могло навчатись лише діти заможних господарів.

Під час громадянської війни багато чоловіків призивного віку були відправлені на фронт. Чимало селянських господарств залишились без робочих рук і тяглової сили, село занепало. Становище жителів набагато погіршилось.

На початку 1918 р. боярська Румунія розпочала окупацію Бессарабії. Румунсько-боярські окупанти встановили в селі жорстокий режим: в школі — навчання велося тільки румунською мовою, заборонялось співати українські пісні.

В 1927 р. в Забарах у пристосованому приміщенні відкрилась 3-х річна школа, яку могли відвідувати знову ж таки лише діти заможних селян. З усіх дисциплін перевагу надавали вивченню румунської мови та закону Божого. Викладали 2 вчителя: директор Грама Анатолій Васильович та його дружина Олена Максимівна.

У 1938 р. була побудована нова школа, чотирьохкласна. На березі невеличкої річки красувалась на все село гарна, свіжопобілена нова школа, в якій викладали подружня пара Барабанчів. Колишні учні згадували, що їх страшно били вчителі, якщо діти між собою розмовляли українською мовою.

У червні 1940 р. на територію Бесарабщини прийшла Радянська влада. В школі розпочалося навчання українською мовою.

До 1948 р. директором школи був призначений Бреус Степан Явтухович, якого в 1948 р. як репресованого вислали до Сибіру разом із сином.

У 1959 р. Забарська школа перейшла на семирічне навчання.

Директором школи до 1968 р. був Грама Анатолій Петрович.

З 1971 р. директором школи призначений Марченко Іван Андрійович.

З цього часу постало питання — будівництво нової школи, так як старе приміщення не відповідало жодним санітарним нормам.

З 1973 р. розпочате будівництво нової школи, яке тяглося до 1983 р. уже під керівництвом Чоботаря Олександра Семеновича.

З 1986 до 2000 р. директором школи працював Бондар Григорій Тимофійович.

З 2000 р.— директор школи Писаренко Світлана Василівна.

Чисельність учнів школи з кожним роком зменшується.

Якщо у 60-70-х роках в школі навчалося більше 200 учнів, то сьогодні не більше 90. Це, звичайно, говорить про демографічний спад сільського населення, а також, загалом, низький рівень життя та важкі умови сільської праці.

Роботу підготувала Писаренко Світлана Василівна, директор школи.